Включає CC-BY-SA матеріали з Вікіпедії: стаття Наднова (автори) |
Наднова́ (Супернова) — це зоря, що раптово збільшує свою світність у мільярди раз (на 20 зоряних величин), а іноді й більше. У максимумі спалаху наднова випромінює стільки ж світла, скільки його випромінюють мільярди зір разом. Це найяскравіші з відомих зір, їх світність порівняна зі світністю цілої галактики, а іноді навіть перевищує її[1]. Спалахи наднових — досить рідкісне явище. У нашому Чумацькому Шляху вони спостерігаються приблизно раз на 500 років, хоча очікуваний проміжок між спалахами — 50±25 років[1]. Завдяки високій світності наднові спостерігають в інших галактиках.
Вибух наднової можна спостерігати протягом тижнів або місяців. На короткий час наднова засвічує всю галактику, в якій вона розташована. Сонцю потрібно 10 мільярдів років для вироблення енергії, яка вивільняється при утворенні наднової другого типу. Наше Сонце занадто мале, щоб колись стати надновою, замість цього воно перетвориться на білого карлика.
Система позначень[]
Для позначення наднових астрономи застосовують таку систему:
- літери SN (від лат. SuperNova)
- рік відкриття
- порядковий номер наднової у цьому році, який кодується латинськими літерами (лат. a, b, ... z, aa, ab, ...)
Наприклад, SN 1997cj позначає наднову, відкриту 1997 року 88-ою за ліком (3 (c) * 26 + 10 (j) = 88)
Класифікація[]
Є декілька різних типів наднових і два різних шляхи їх виникнення. Класифікація наднових здійснюється за їх спектрами:
- І — У спектрі під час вибуху немає ліній водню. Криві блиску майже однакові, різниця між ними виявляється на пізніх стадіях спалаху:
- Ia — у максимумі блиску спостерігається лінія одноразово іонізованого кремнію на довжині хвилі 615 нм. Ця лінія має лабораторну довжину хвилі 635,5 нм і зазнає блакитного зсуву[2]. Також у спектрі виділяються лінії заліза. Спалах пов'язують із досягненням білим карликом межі Чандрасекара (1,4M☉). Джeрелом випромінювання є бета-розпад нікелю-56 у кобальт-56 і далі у залізо-56.
- Ib — у спектрі спостерігається лінія неіонізованого гелію на довжині хвилі 587,6 нм і слабка лінія поглинання кремнію на 615 нм. Попередники наднових типів Ib i Ic втрачають більшу частину зовнішньої водневої оболонки внаслідок сильного зоряного вітру або взаємодії з зорею-компаньоном. В їх спектрах помітні лінії кисню, кальцію та магнію. Наднові цих типів можуть буть джерелами гамма-спалахів. Наднові типу Ib вважаються колапсуючими масивними зорями типу Вольфа-Райє.
- Ic — слабкі або відсутні лінії гелію і слабка лінія поглинання кремнію на 615 нм.
- Id — підтип виділяється дуже рідко
- II — У спектрі є лінії водню, криві блиску різноманітніші. Спалахи наднових другого типу пов'зують із завершенням еволюції одиночної масивної зорі, оболонка якої складається здебільшого з водню. Маса скинутої оболонки становить від кількох десятих до 10 M☉. Унаслідок колапсу ядра утворюється нейтронна зоря:
- IIP — на кривій блиску спостерігається плато
- IIL — зоряна величина лінійно спадає з часом
- IIn — спектральні лінії вузькі (у інших типів наднових ширина ліній становить кілька тисяч км/с).
- IIb — спектр є комбінацією спектрів наднових типів II i Ib.
В обох типах наднових вибух викидає багато або навіть усю речовину зорі зі значною швидкістю.
Наднова, що вибухає внаслідок нестабільності народження електрон-позитронних пар[]
Існування цього типу наднових було передбачено 1967 року. Першим свідченням існування таких зір імовірно є спалах наднової SN 2006gy. Наднова, що вибухає внаслідок нестабільності народження електрон-позитронних пар, трапляється, коли народження електрон-позитронних пар завдяки взаємодії високоенергетичних гамма-променів з атомними ядрами зменшує тиск світла в ядрі надмасивної зорі. Зменшення тиску випромінювання в зоряному ядрі порушує гідростатичну рівновагу і під дією гравітації зоря колапсує. Це стиснення прискорює ядерні реакції горіння важких елементів у зоряному ядрі, що призводить до потужного термоядерного вибуху, який викидає весь зоряний матеріал в навколишній простір, не залишаючи опісля ніякого залишку (ніякої чорної діри), окрім викинутого вибухом газу. Явище вибуху наднової цього типу може мати місце лише для надмасивних зір (від 130 до 250 мас Сонця), які мають низьку металічність (низький вміст хімічних елементів важчих за гелій).
Залишки наднових[]
Вибух спричиняє ударну хвилю в навколишньому міжзоряному газі, яка формує залишок наднової. Одним із прикладів такого процесу є показаний на малюнку залишок наднової, яку спостерігав Кеплер 1604 року (SN 1604).
Інший тип залишків спалахів наднових — туманності, що утворюються при взаємодії скинутих оболонок і міжзоряного середовища. Вони є джерелом досить сильного радіовипромінювання і м'якого рентгенівського випромінювання. Розрізняють два типи радіотуманностей. Перший тип має яскраво виражену оболонкову структуру, у ньому часто зустрічаються волокна й нитки, що випромінюють різні лінії. У центрі такої оболонки часто міститься рентгенівське джерело. Радіуси оболонок складають приблизно десятки світлових років, а швидкості розширення — десятки й сотні кілометрів на секунду.
М'яке рентгенівське випромінювання радіотуманностей оболонкового типу свідчить, що вони містять плазму, нагріту до десятків мільйонів градусів. Це підтверджується наявністю в рентгенівських спектрах таких об'єктів ліній високоіонізованих елементів. Плазма утворюється в результаті поширення потужної ударної хвилі в міжзоряному середовищі.
Другий тип радіотуманностей — залишки з вираженою концентрацією до центру. Вони називаються плеріонами. Плеріони відрізняються радіоспектром, значним ступенем поляризації синхротронного радіовипромінювання і відносною однорідністю магнітного поля. Основним джерелом енергії плеріонів є пульсар.
Цікаві факти[]
Наймолодшим відкривачем наднової стала десятирічна мешканка Канади Кетрін Ґрей, що відкрила наднову SN 2010lt 2 січня 2011[3][4].
Див. також[]
- Білий карлик
- Список наднових 2004 року
- Список наднових 2008 року
- Список наднових 2009 року
Джерела[]
- ↑ 1,0 1,1 наднові // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 308—309. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
- ↑ Filippenko A.V. 2004. Supernovae and Their Massive Star Progenitors. astro-ph/0412029
- ↑ 10-Year-Old Girl Discovers a Supernova
- ↑ У Канаді 10-річна дівчинка знайшла супернову
Посилання[]
- Kepler Catches the Shock Breakout of a Supernova NASA H. Pat Brennan and Michele Johnson March 21, 2016 доступно 6.04.2016 - стаття містить посилання на анімацію, яка показує вихід на поверхню зорі ударної хвилі, утвореної внаслідок колапсу ядра та падіння на нього оболонки.
Зоря |
|
---|---|
Еволюція | Діаграма Герцшпрунга—Рассела · Головна послідовність · Відгалуження червоних гігантів · Горизонтальне відгалуження · Червоне згущення · Асимптотичне відгалуження гігантів · Смуга нестабільності · Протопланетарна туманність · Планетарна туманність · Яскраві блакитні змінні · Зоря Вольфа—Райє · Наднова · Гіпернова зірка · Зоряне населення |
Зореутворення | Молекулярна хмара (Зони H II) · Глобула Бока · Протозорі · Молоді зоряні об'єкти · Об'єкт Гербіга-Аро · Трек Хаяші · Межа Хаяші · Трек Хеньї · Оріонові змінні (Зорі типу T Тельця · Фуори) · Ae/Be-зорі Гербіга |
Класифікація зірок | Субкарлик · Карлики (Червоний · Жовтий · Помаранчевий · Блакитний) · Субгіганти · Гіганти (Червоний гігант · Блакитний гігант · Білий гігант · Яскравий гігант) · Надгігант (Червоний надгігант · Жовтий надгігант · Блакитний надгігант) · Гіпергігант · Блакитні приблуди · Вуглецева зоря (Метинова зоря) · Барієва зоря · Хімічно пекулярна зоря · Ртутно-манганова зоря · Змінні зорі |
Зоряні залишки | Білий карлик · Чорний карлик · Залишок наднової: (Плеріон) · Нейтронна зоря · Пульсар: (Радіопульсар · Рентгенівський пульсар) · Магнітар: (Аномальний рентгенівський пульсар · Джерело м'яких повторюваних гамма-сплесків) · Чудова сімка · Обертовий радіотранзієнт · Чорна діра зоряної маси |
«Недозірки» | Коричневий карлик · Субкоричневий карлик · Планетар |
Будова зірок | Зоряне ядро · Конвективна зона · Промениста зона · Фотосфера · Хромосфера · Зоряна корона · Зоряний вітер · Бульбашка зоряного вітру · Зоряне магнітне поле · Астросейсмологія · Сонцеподібні осциляції · Межа Едінгтона |
Зоряний нуклеосинтез |
s-процес · r-процес · p-процес · rp-процес · Альфа-процес · Протон-протонний цикл · Вуглецево-азотний цикл · Потрійна гелієва реакція · Спалах гелієвого ядра · Горіння вуглецю · Вуглецева детонація · Горіння кисню · Горіння неону · Горіння кремнію |
Властивості зірок | Видима зоряна величина · Абсолютна зоряна величина · Спектральний клас · Ефективна температура · Металічність · Зоряна кінематика (Власний рух · Променева швидкість) · Зоряна динаміка · Обертання зірок · Планетна система · Фотометрія (UBV · uvbyβ) · Позначення зірок |
Списки зірок | Список найбільших зірок · Список найяскравіших зірок · Найближчі зорі · Перелік коричневих карликів · Хронологія зоряної астрономії |
Зоряні системи | Подвійні зорі · Кратні зорі · Зоряні асоціації · Розсіяні скупчення · Кулясті скупчення · Галактики |
Наднові |
|
---|---|
Типи | * Тип Ia
|
Пов'язане | * Навколоземна наднова
|
Структура | * Наднова, що вибухає внаслідок нестабільності народження електрон-позитронних пар
|
Попередники | * Яскраві блакитні змінні
|
Залишки | * Залишок наднової
|
Відкриття | * Гостьова зоря
|
Переліки | * Історично значимі наднові
|
Відомі | * Краб
|
Дослідження | * Supernova Cosmology Project
|
Вікікнига:Наднові · Категорія:Наднові · Вікісховище:Наднові |
Чорні діри |
|
---|---|
Типи | Шварцшильда • що обертається • заряджена • заряджена, яка обертається • Екстремальна • Віртуальна |
Розміри | Планківська • Електронна • Зоряної маси • Середньої маси • Надмасивна • Квазар (Активні ядра галактик • Лацертиди • Велика група квазарів) |
Утворення | Зоряна еволюція • Колапс • Білий карлик • Межа Чандрасекара • Нейтронна зоря • Межа Оппенгеймера — Волкова • Кваркова зоря • Преонна зірка • Наднова • Гіпернова зоря • Гамма-спалах |
Властивості | Горизонт подій • Термодинаміка чорних дір • Гравітаційний радіус • Фотонна сфера • Ергосфера • Процес Пенроуза • Процес Бленфорда - Знаєка • Акреція Бонді • Спагетіфікація • Гравітаційна лінза • Співвідношення M–сигма • Квазипериодичні осциляції • Випромінювання Хокінга • Зникнення інформації в чорній дірі |
Моделі | Мембранна парадигма • Гравітаційна сингулярність • Кільцеподібна сингулярність • Первинна чорна діра • Гравастар • Темна зоря • Зоря темної енергії • Чорна зірка • Вічно коллапсируюча магнітосфера • Фазболл • Гола сингулярність • Біла діра • Кротова нора • Параметр Іммірдзі • Кугельбліц • Квазі-зірка |
Теорії | Теорема про сингулярності Пенроуза - Хокінга • Чорні діри не мають волосся • Інформаційний парадокс • Принцип космічної цензури • Несінгулярние моделі чорних дір • Голографічний принцип • Комплементарність чорних дір |
Точні рішення в ЗТВ | Шварцшильда • Керра • Рейснера - Нордстрема • Керра - Ньюмена • Точне рішення чорної діри |
Пов'язані теми | Список чорних дір (Список квазарів) • Хроніка фізики чорних дір • RXTE • Гіперкомпактная зоряна система • Сингулярний реактор • Чисельна відносність • Гравітаційні хвилі |
Категорії | Категорія:Чорні діри |