FANDOM


Включає CC-BY-SA матеріали з Вікіпедії: стаття Сфера Гілла (автори)



Lagrange points2

Система Сонце — Земля. Сфера Гілла Землі розташована між точками Лагранжа L1 та L2.

Сфера Гілла — простір навколо небесного тіла (наприклад, планети), в якому воно сильніше впливає на рух свого супутника, ніж об'єкт, навколо якого обертається саме (наприклад, Сонце). Відповідно, орбіти супутників можуть існувати лише всередині сфери Гілла планети, а стабільні геліоцентричні орбіти — лише поодаль від сфер Гілла всіх планет[1]. У кожного супутника, в свою чергу, є власна сфера Гілла, де можуть існувати його власні супутники. Сфера Гілла названа на честь американського астронома й математика Джорджа Вільяма Гілла.

Тяжіння планети всередині її сфери Гілла не обов'язково сильніше за тяжіння зорі: так, Місяць сильніше притягується Сонцем, ніж Землею.

Сфера Гілла простягається від планети до точки Лагранжа L1, а в інший бік — приблизно до точки L2. Її радіус розраховується так:

r_H = a \sqrt[3]{\frac{m}{3(M + m)}},

де a  — велика піввісь орбіти планети, m  — маса планети, M  — маса зорі[1].

Розташування орбіти супутника в сфері Гілла необхідне, але не достатнє для стабільності цієї орбіти. Стабільна орбіта має знаходитися в сфері Гілла достатньо глибоко. Її максимально можливий радіус складає 0,4–0,5 r_H для проградних[2] орбіт і 0,7 r_H для ретроградних. Іноді для оцінки цієї величини беруть значення r_H/3 (критерій Себехелі (Szebehely))[3][4].

Термін

Поняття даної сфери вперше було визначено американським астрономом Джорджом Вільямом Гіллом на основі праць французького астронома Едуарда Роша. У зв'язку з цим в англомовній літературі на означення цієї сфери також використовується термін сфера Роша (англ. Roche sphere), що призводить до певної плутанини, оскільки його плутають зі схожими термінами: порожнина Роша (англ. Roche lobe) і межа Роша (англ. Roche limit).

Примітки

  1. 1,0 1,1 Lissauer J. J., Murray C. D. Solar System Dynamics: Regular and Chaotic Motion // Encyclopedia of the Solar System / T. Spohn, D. Breuer, T. Johnson. — 3. — Elsevier, 2014. — P. 55–79, 1269. — 1336 p. — ISBN 9780124160347.
  2. Супутник обертається навколо планети в той же бік, що планета навколо зорі
Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.